Історія Вінниці тісно пов’язана із стихією води: за однією з версій, назва міста походить від назви річки Вінничка. Тому цілком закономірно, що одним з найвпізнаваніших символів Вінниці є водонапірна вежа. З’явилась вона на початку минулого століття.
Оскільки в місті була відсутня система водопостачання, звичайним городянам доводилось пити воду з Південного Бугу і лише найзаможніші мали змогу втамовувати спрагу водою з криниць. Тому під час засідання Вінницької міської управи у 1902 році постало питання щодо необхідності будівництва водогону. Автором архітектурного проекту майбутньої споруди став міський архітектор Григорій Артинов. Вже 15 липня 1911 року завершили муровану кладку стін, проте надалі роботи призупинили, оскільки в управі не могли домовитися, який дах та годинник встановити.
Водогін почав працювати у 1912 році. Доступ до нього мали не всі, тому місцеві мешканці отримували вже відфільтровану та очищену воду з трьох водороздавальних будок. За 12 літрів води платили 25 копійок. Також споруда виконувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус. Досі залишається незрозумілим, чому незважаючи на технічну досконалість, вежу у перші роки радянської влади за призначенням не використовували.
Під час Другої світової війни башта, яка була однією з найвищих будівель міста, слугувала спостережним пунктом. За переказами, під час визволення міста у 1944 році, радянська артилерія обстріляла територію довкола вежі. На щастя, добротна двохметрова кладка біля підніжжя витримала прямі влучання, постраждав лише годинник. Сліди ж пострілів й досі видно на надщербленій цеглі.
У повоєнний час вежу використовували як житлове приміщення для працівників Водоканалу, а згодом вона тривалий час пустувала. У 1985 році тут відкрили «Музей бойової і революційної слави Вінниці», а у 1993 – «Музей воїнів-афганців», який працює й донині.
Шість років тому у сквері сучасної Європейської площі з'явився пам’ятник творцеві знаменитої башти – Григорію Артинову.
Життя навколо вежі постійно вирує, а нічне підсвічування робить символ Вінниці дійсно неперевершеним.
Знаходиться вежа за адресою: вулиця Оводова, 20 (колишня Козицького). Музей працює з 10.00 до 17.30, щодня, крім понеділка. Дістатися до музею із залізничного вокзалу можна на тролейбусі №5 або №11 (зупинка «Майдан Незалежності»).