Останнім часом у нас так багатесько музеїв повідкривалося, що Вінниця тепер не місто трамваїв чи фонтанів, тепер ми наче живемо в місті музеїв. Ну серйозно, музеї ретрокіно, української марки, науки, фототехніки, може ще там чогось. І не зрозуміло чи це просто совпадєніє (нє думаю!) чи хтось там про новий статус міста помишляє.
І навіть, якщо все саме так, ми все одно про це не дізнаємося (з офіційної точки зрєнія), поки люди нагорі не вирішать нам про це розказати. А поки той час не настав, я чєркану пору рядків про музей фототехніки «Monocle». Бо саме там я нещодавно побував.
Якщо у вас мало часу і ви не хочете довго читати, то скажу одразу, нічьо особливого там немає. Заклад йде як кав’ярня, а фототехнікою, якою начинені полички, ви нічьо не пофоткаєте, хоч вона і не бутафорська.
Отже, приміщення сьогоднішнього музею, у минулому пельменна. Протягом півроку власник музею вбухував у нього гроші, щоб облагородити і зробити цю кімнату придатною для відвідувачів. Облагородив, назвав «Monocle», виставив фотоапарати і пустив гостей. І от, я, як один з таких, прийшов випити кави і подивитися на колекцію.
Шо там ок?
Просто не можу не виділити розташування музею. Заклад знаходиться в одному з вінницьких двориків, тому це ідеальне місце для шукачів спокою. Шум-гам Соборної зникає і ви спокійно можете випити чаю або кави. До речі, кава там така сама, як і в більшості вінницьких кафе – непогана і недорога.
Обслуговувати вас буде доволі мила дівчинка років 18-22. Вона обов’язково з вами привітається, спитає, що будете пити (алкоголю там немає) і з приємною усмішкою подасть ваш напій. При потребі її можна попросити змінити музику, що грає фоном. А от у фототехніці вона не розбирається. Ну то вже таке.
У залі виставлені зо два десятки старовинних фотоапаратів і видеокамер, які можна помацати. Серед них «ФЕДи» та «Зеніти». Ще є кілька сторічних фотокарток. Як правило такі штуки завжди цікаві людям: ну, типу, класно ж подивитися на тих, хто століття тому жив на цій планеті. Тим більше, що такі картки зберіглися в єдиному екземплярі.
Шо там не ок?
Випив я кави, і тут мені захотілось звільнити трохи місця для інших напоїв. Але виявилось, що вбиральні там не передбачено. Це був, як то кажуть, удар нижче поясу. Тому, якщо вже вирішили завітати до «Monocle», не забувайте про цей нюанс.
Ще не сподобалось, що немає ніякої інформації про виставлену техніку. Типу, це фотоапарат, який був придбаний у останнього з роду Романових, а на оцю раритетну камеру знімали «Трьох мушкетерів». Або щось таке. А так виходить, що стоять перед тобою якісь доісторичні фотіки, про які нічьо не сказано.
І звичайно стало обідно, що жоден з виставлених експонатів не має практично ніякої історичної чи матеріальної цінності. З усієї колекції, що налічує понад три сотні фотоапаратів, відвідувачам пропонують подивитися на простесенькі «Зеніти». А все, що є цінним для колекціонера десь надійно заховано. З огляду на безпеку це правильно, але ж який тоді сенс такого музею?
Де: вул. Соборна, 66.