Чи не єдиною збереженою пам’яткою вінницької сакральної єврейської архітектури ХХ століття, яка дійшла до наших днів, є синагога Райхера.
На початку XX століття єврейська громада у Вінниці була досить чисельною — 47% містян складали євреї. Тож не дивно, що на той час у місті існувало аж 13 синагог. На жаль, до нашого часу збереглося лише два молитовних будинки юдеїв.
Збудували синагогу Райхера у 1903 році на земельній ділянці у Малоторговому провулку (зараз — вулиця Червонохрестівська). Автором проекту став головний міський архітектор Григорій Артинов. Про цей факт й досі нагадує пам'ятна мармурова дошка, встановлена на фасаді будівлі.
Замовником синагоги став відомий лікар І. М. Райхер. Він був представником однієї з найзаможніших єврейських сімей Вінниці: Райхери володіли заїзними дворами, чисельними крамницями, житловими та прибутковими будинками та готелями у центрі міста.
Сама синагога являла собою одноповерхову, прямокутну в плані цегляну будівлю у неоготичному стилі з характерними видовженими стрілчастими вікнами.
Симетричний, п'ятидільний фасад, облицьований силікатною цеглою був акцентований трьома декоративними ризалітами та трьома входами до синагоги. Завершувався фасад складним за формою карнизом з розвинутим фризом.
Ліворуч від будівлі розташовувалась невелика крамничка, яку у 1930 році за рахунок надбудови переобладнали під житловий будинок.
Наприкінці 1920-х років приміщення синагоги віддали у власність спортивній організації, проте богослужіння продовжували проводити. Остаточно молитовний будинок закрили лише у післявоєнний період.
У 1945 році синагогу повністю переобладнали під потреби спортивного товариства “Спартак” — зокрема розмістили на першому поверсі спортивний зал. Внаслідок ремонтних робіт жодні внутрішні елементи синагоги не збереглися.
Сьогодні приміщення колишньої синагоги внесено до пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення.
Знаходиться воно на вулиці Червонохрестівській, 11. Дістатися сюди від залізничного вокзалу можна на будь-якому трамваї чи на тролейбусах №5 або №11 (зупинка “Соборна”).