Вже понад три століття спогади про визначні події в історії Вінниці зберігає головний православний храм міста – Спасо-Преображенський собор.
Історія собору починається у першій половині XVII століття: після того, як страшна пожежа знищила Домініканський монастир у селі Селище, новий вирішили побудувати на території Вінниці. Так з'явилась дерев'яна будівля, яка стала частиною оборонного комплексу Мури.
Під час національно-визвольної війни, домініканці, рятуючись, покинули стіни монастиря. Згодом монастир повністю зруйнували.
Відбудували його лише у XVIII столітті: на місці колишнього дерев'яного монастиря постає кам’яний католицький костел у стилі бароко, побудований за проектом італійського архітектора Паоло Фонтани. Замовником будівництва став польський магнат Михайло Грохольський. Згодом крипта новозбудованого костелу стала родовою усипальницею Грохольських.
Осередком православ’я храм став лише у 1832 році, півстоліття потому, як територія Вінниці стала частиною православної Російської імперії. Тоді ж на даху бічних веж встановили куполи.
У середині XIX століття за ініціативи протоієрея собору Порфирія Вознесенського, у нижній частині храму, біля родинного склепу Грохольських, збудували так звану «теплу церкву», освячену на честь святих Косьми і Даміана. Відтепер прихожани могли відвідувати служби навіть у лютий мороз.
Незаздрісна доля спіткала храм у післяреволюційний період. Саме у цей час він позбувся куполів, а пізніше – і веж. Згодом собор закрили, а на його території розмістили гумовий склад, а пізніше – спортзал.
У 1980-х у будівлі відкрили зал органної та камерної музики.
Відновили богослужіння у соборі лише після проголошення незалежності. Тоді ж храм реконструювали, відновили чудові настінні розписи XVIII століття та відреставрували іконостас.
Сьогодні собор залишається одним із найгарніших православних храмів Вінниці, при ньому діє церковна бібліотека, духовний хор та театр-студія «Лампадка».